Батьківська сторінка

ІДЕАЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ, НА ДУМКУ БАТЬКІВ

1. Приходить на роботу на годину раніше, і ви його завжди можете зустріти по дорозі на вашу роботу.
2. Йде з роботи на кілька годин пізніше, і ви його завжди можете зустріти по дорозі з вашої роботи.
3. У будь-який момент і в будь-якому місці (на вулиці, в автобусі, в магазині ...) до нього можна звернутися і отримати вичерпну консультацію.
4. У будь-який час доби йому можна зателефонувати і отримати вичерпну інформацію.
5. Охоче роздає всім бажаючим номер свого мобільного і домашнього телефонів зі словами: "Телефонуйте в будь-який час!"
6. У будь-який час доби можна зайти до нього додому і отримати вичерпну консультацію.
7. Завжди буває вдома (якщо тільки не на роботі!)
8. Працює без відпусток.
9. Якщо і бере відпустку, то може прийти на роботу по першому Вашому дзвінку.
10. Готовий прийти на роботу в будь-який час доби. Він ніколи не втомлюється і ніколи не спить.
11. І взагалі - він свій хлопець. Його поплескаєш по плечу, скажеш: "Треба!" - І він все зробить.
12. Одинокий (адже сім'я забирає його час в учнів).
13. Бажано, щоб і не витрачав час на створення сім'ї.
14. Бажано - робот. Щоб не втомлювався, не спав, не їв, працював від мережі або батарейки, не хворів і не засмучувався при хамському до нього зверненні.
15. Ніколи не їсть, а тому не має перерви навіть для прийняття їжі, вже не кажучи про обідню перерву.
16. У силу відсутності потреби в їжі і сні, а також сім'ї, живе в школі.

17. Не потребує зарплати. А навіщо вона йому, якщо вчитель - це покликання?

ЯК ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧИМ СУЇЦИДАМ: ПОРАДИ БАТЬКАМ ВІД ОПЕРАТИВНИКІВ ДЕПАРТАМЕНТУ КІБЕРПОЛІЦІЇ (+СПИСОК АКАУНТІВ)

Алгоритм дій зловмисників, які доводять дитину до самогубства, ознаки участі дитини у подібних групах у соціальних мережах, список облікових записів, які реєструвалися з території України, а також контакти підрозділів кіберполіції, куди слід звертатися у разі виявлення небезпеки – що необхідно знати батькам, аби вберегти дитину від суїциду. Департамент кіберполіції Національної поліції України повідомляє про виявлення у соціальних мережах небезпечних груп, в яких дітей доводять до самогубства. Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям. Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх прихильників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами. Нелюди, що організували цю систему, працюють наступним чином. Для того, аби вступити в такі групи, потрібно подати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці. Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті. Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи. Всього дається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора). Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео. Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок. Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet. У зв’язку з цим батькам, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується: – приділяти більшу увагу психологічному стану дитини; – перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита; – перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах; – звертати увагу на коло спілкування дитини; – намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями; – обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться вгаджетах дитини; – встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини. Департаментом кіберполіції була виявлена одна з таких групhttps://vk.com/blueskitea. До неї входили 209 користувачів з України. При цьому слід наголосити, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або їх користувачів. Тому, при виявленні таких груп самостійно, просимо негайно повідомляти до кіберполіції (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово), телефон гарячої лінії (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні) або звертатися до адміністрації соцмережі, у якій було виявлено групу. Аналізуючи діяльність зазначених груп, кіберполіція встановила постійних учасників таких спільнот, які реєструються з території України. У зв’язку з цим кіберполіція звертається до батьків та усіх не байдужих із проханням бути пильними, при можливості – перевірити облікові записи ваших дітей, чи не зареєстровані вони під зазначеними у списку іменами. При виявлені додаткових облікових записів Департамент кіберполіції інформуватиме шляхом оновлення цього списку.          Департамент кіберполіції Національної поліції України

Вплив сім`Ї на виховання дитини

Права та обов'язки підлітків

Поради як уникнути неприємностей з боку закону: 1.     Не ходи по вулицях в пізній час без дорослих, не шукай пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, лісосмугах). 2.     Не відчиняй двері квартири стороннім людям. 3.     Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень щось кудись віднести або передати на словах. 4.     Не наближайся до людей, які перебувають у нетверезому стані або ведуть себе неадекватно, бо вони можуть бути здатними на непередбачувані дії. 5.     Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон і т.п.) походження. Пам’ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп’яніння, обтяжує вину. 6.     Не носи із собою предмети (ніж, кийок і т.п.), наявність яких може викликати підозру. 7.     Не будь надто самовпевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернутися за допомогою до дорослих. Як треба себе поводити, якщо тебе затримали працівники міліції: 1.   Не тікай та не чини опір працівникам міліції. 2.  У якій би ролі ти не потрапив до міліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права повинні відстоювати твої законні представники, насамперед батьки чи особи, що їх замінюють. 3.  Будь чемним із працівниками міліції, не намагайся їх залякати своїми «впливовими» знайомствами. 4.  Знай свої права. Вимагай від працівників міліції пояснення причин твого затримання та обов’язкового роз’яснення твоїх прав. 5.  Не бреши, якщо не хочеш говорити правду. Краще мовчи – ти маєш на це право. 6.  Обов'язково повідомляй працівникам міліції своє прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості і твої батьки через це не будуть знайдені, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на 30 діб, а на користь тобі не піде. Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Якщо сталося так, що тебе затримали працівники міліції, запам’ятай: 1.  Працівники міліції мають право затримати підозрюваного неповнолітнього тільки на три години для з'ясування його особи. 2.  При складанні протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім'я, свій вік та адресу). Це дозволить швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками. 3.  Дуже важливо, щоб протокол затримання був оформлений правильно. Тому перед тим, як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам’ятай його зміст, а також дату та час твого затримання. 4.  Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітником кримінальної міліції у справах неповнолітніх. 5.  Тобі зобов’язані у разі необхідності надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам. 6.  Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом із дорослими. 7.  Міліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більше ніж на 8 годин після з'ясування твоєї особи. 8.  У разі скоєння тобою правопорушення через 72 години тобі має бути пред’явлено звинувачення. Але не забувай, що за постановою прокурора тебе можуть помістити і до слідчого ізолятора. 9.  У слідчому ізоляторі неповнолітні мають перебувати окремо від дорослих. Більш детальну інформацію про свої права ти можеш отримати в службі у справах неповнолітніх та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання. Якщо тебе викликали на допит: 1.     З’ясуйте, у ролі кого вас викликали (як свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого); 2.     Якщо вас допитують як підозрюваного чи обвинуваченого, вимагайте присутності адвоката та не давайте без нього ніяких свідчень; 3.     Уважно слухайте запитання слідчого, якщо вони не зрозумілі, перепитуйте; 4.     Відповідайте зважаючи на свої права; 5.     Пам’ятайте, що ви маєте право не давати свідчень проти себе або щодо своїх близьких родичів (батьків, братів, сестер); 6.     Після закінчення допиту уважно перечитайте протокол, коли щось записано неточно, внесіть виправлення, підпишіть протокол на кожній сторінці, та біля кожного виправлення (якщо вони там були зроблені); 7.     У разі вчинення фізичного чи психологічного тиску, негайно звертайтесь до прокурора зі скаргою. Якщо ви стали свідком злочину: 1.     Коли ви – випадковий свідок, не панікуйте, не кричіть і не біжіть до місця пригоди (особливо, коли ви не в змозі допомогти потерпілому, або відвернути злочин). 2.     Зважайте на свої сили і реальні можливості, не втручайтесь, особливо якщо сили не рівні й ви можете постраждати. 3.     Якнайшвидше повідомте про те, що сталося, працівників міліції. 4.     Намагайтеся запам’ятати обличчя, одяг, жести і манери зловмисників, номерні знаки транспортних засобів, зафіксуйте час вчинення злочину. 5.     Звернувшись до офіцера міліції, відрекомендуйтесь і розкажіть ро причину, яка вас привела до нього. 6.     Висловіть готовність допомагати слідству. 7.     Не переповідайте випадковим людям те, що бачили Список використаної літератури. 1.     Правознавство. Практичний курс: підручник для 9 кл./ О.І.Пометун, Т.О.Ремех.-К.: Літера ЛТД,2009. -192с. 2.     Ратушняк С.П. Правознавство. Практичний курс:Навчальний посібник для 9 класу. –Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2010. -208 с. 3.     Батьківські збори. –Вип.3. Укладач Локтєва Л.М.. Х.: Вид.група «Основа»,2012.-288с.

Права та обов'язки батьків

Адміністративна відповідальність батьків Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов’язків:  Ст.184 ч.1 – за систематичне ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів) Ст.184 ч.2 – передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів); Ст.184 ч.3  – за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення; Ст.184 ч.4 – до неповнолітніх, які відповідно до ст.22 Кримінального Кодексу не є суб’єктами злочину і не можуть нести кримінальну відповідальність, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність. Кримінальна відповідальність батьків У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. У ККУ передбачено покарання (ст.304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми. У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. 3 сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. У ст.307 (309) ККУ «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогія» сказано, що  такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років. Стаття 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, карається обмеженням волі на строк до 3 років. Список використаної літератури. 1.     Правознавство. Практичний курс: підручник для 9 кл./ О.І.Пометун, Т.О.Ремех.-К.: Літера ЛТД,2009. -192с. 2.     Ратушняк С.П. Правознавство. Практичний курс:Навчальний посібник для 9 класу. –Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2010. -208 с. 3.     Батьківські збори. –Вип.3. Укладач Локтєва Л.М.. Х.: Вид.група «Основа»,2012.-288с.

Рекомендації батькам щодо профілактики суїцидальної поведінки дітей:

ФАКТОРИ РИЗИКУ СУЇЦИДУ:

• попередні спроби самогубства;
• погрози суїцидом (прямі й замасковані);
• сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);
• суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;
• алкоголізм батьків;
• уживання наркотиків і токсичних речовин;
• афективні розлади (особливо – важкі депресії);
• хронічні й смертельні захворювання (СНІД);
• важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);
• фінансові проблеми.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;
• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
• занурення в роздуми про смерть;
• відсутність планів на майбутнє;
• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.

         Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.

         Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

1.     Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною

бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.

2.     Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не

залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення  зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.

       3.  Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом  можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5.  У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

         Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися  за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

         Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

         Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

         Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

• забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);
• пити багато води (не менше 2 л на день);
• нормоване фізичне навантаження;
• повноцінний відпочинок, достатній сон;
• дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;
• контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;
• заборону на лихослів’я у домашньому колі;
• формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
• допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;
• розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
• підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;
• ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;
• спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
• вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
• виявляти до дитини ніжні почуття, турботу  й увагу;
• виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

Яблоко раздора - ребенок и технологии

С развитием информационных технологий мир изменился. Нас окружают устройста, которые теоретически должны сделать нашу жизнь проще. Но так ли это?
Смартфоны, планшеты и компьютеры, ворвавшиеся в нашу жизнь и жизнь наших детей, разбили нас на несколько лагерей.

• Одни считают технологии вселенским злом, делающим ребенка зависимым и безвольным, и всячески ограничивают доступ к гаджетам.


• Другие видят в технологиях удобный инструмент для высвобождения собственного времени. Сунул ребенку планшет - и час тишины обеспечен. Чуть только ребенок закапризничал - всегда можно отвлечь игрой или мультиком. Идиллия.


• Третьи используют технологии в качестве инструмента мотивации ребенка. Убрал в комнате? Можешь поиграть. Нагрубил матери? Сидишь без игр до вечера. Хочешь поиграть? Сделай то, что просит мама...

И как результат -  вездесущая проблема лени, невнимательности, непослушания. Мир с появлением гаджетов стал для них плохим, неуправляемым, он стал портить детей. Во всем виноваты гаджеты.

• Есть еще одна категория родителей - немногочисленная, но обычно не жалующаяся на технологии. Для них планшет или смартфон - это не вселенское зло, не инструмент манипуляции, не спасение своей нервной системы. Для них это - часть нового мира. Обычный элемент реальности без сверхценности, сам по себе не несущий вреда или пользы. И эти родители с уверенностью могут сказать - а что плохого в гаджетах? Мой ребенок от них не зависит совершенно. И это - правильно.

Рассмотрим детальнее все четыре подхода к технологиям.

1. Полностью оградить ребенка от гаджетов? Убедить его в том, что это вредно? Никаких мультиков, игр, планшетов? В условиях жесткого ограничения у ребенка будет навязчивое желание получить запретный плод любой ценой. Будет ощущение того, что в жизни у него чего-то не хватает. Либо, что еще хуже - у него это желание и вовсе искоренится. Заменится маминым "вредно, плохо". Но проблема в том, что не мама должна делать выбор, а ребенок. Игры и мультики - это часть детства. Технологии - неотъемлимая часть современной жизни. Телефонная связь, соцсети и общение, видео, музыка, развлечения, информация не несут сами по себе ничего плохого. Если это контролирует мама, то ей и дальше прийдется выполнять функцию контроля - в 15-20-30 лет. Любой ценой поддерживать, стимулировать, мотивировать беспомощного человека. А мы же хотим воспитать успешного человека, не так ли? Повторюсь - успешного, а не беспомощного и безвольного.


2. Давать ребенку планшет или телефон по первому требованию? Не оглядываясь на здравый смысл? Попросил ребенок планшет в автобусе, дома, на улице - да пусть играет? Смею заметить, что на ранних этапах жизни нервная система еще не готова к многочасовому просмотру мультиков или тыканью в планшет. А чем быстрее ребенок получает желаемое, тем хуже развиваются его волевые качества и произвольность. Как результат - лень, невнимательность, неаккуратность, плохая успеваемость в дальнейшем. Поэтому резюмирую -  всему свое время и все хорошо в меру.


3. Давать доступ к гаджетам за хорошее поведение? За то, что ребенок убрал в комнате? За хорошую оценку? Лишить ребенка игры или мультиков за проступок? Разве Ваш ребенок - цирковой мишка, которого Вы подвергаете жесткой и примитивной дрессуре? Он в первую очередь личность. А технологии - это предметы обихода, а не инструмент манипуляций.Планшет - просто игрушка для него. Манипулировать ребенком с помощью предметов обихода - это удобно, но такой метод актуальнее для воспитания котов и собак.


4. Телефон - это средство связи. Планшет - это игровой гаджет. Компьютер - это просто штуковина на мамином столе, а не персональный божок. Они могут быть дома, а могут и отсутствовать. Но самое главное - они не становятся источником слез, истерик или бурной радости. Играешь - хорошо, не играешь - есть много других занятий, не менее увлекательных. Вещи не должны откуда-то сверху руководить ребенком. Ребенок должен руководить вещами. Вещи - это просто вещи. А убирать, учиться, быть вежливым нужно потому, что это правильно, выгодно, а еще потому, что так сказала мама. Она может руководить воспитанием, гаджет - не может. Главное, уточнять, для чего мама что-то требует. "Убрать в комнате не потому, что останешься без планшета, а чтобы было чисто, чтобы помочь маме"

Когда-то мне показалось, что между развитием технологий и заметно увеличившимся количеством ленивых, капризных детей есть прямая связь. Но в процессе многочисленных опросов выяснилось, что вовсе не присутствие гаджета является причиной проблемы. А место этого гаджета в жизни ребенка. И это место определяет взрослый. В тех семьях, где компьютер и планшет занимают свое место, а родители не впадают в крайности, дети не вызывают нареканий. Они активны, послушны, любознательны, самостоятельны - мечта, а не дети.

Как понять, что технологии стали проблемой?

• Если ребенок до 3-х лет не в состоянии занять себя на 15-20 минут без мультика или игрушки, если у него появляется привычка закатывать истерику для получения гаджета - это проблема. Большая.


• Если ребенок 6-10 лет не в состоянии сам прекратить времяпровождение за компьютером, и более того - не слушает взрослого, который просит оставить гаджет, с первого раза - это проблема.


• Если Вы используете планшет, смартфон или компьютер для управления действиями ребенка - это проблема. Игрушки - игрушками, а делать что-то ребенок должен потому, что Вы так сказали. Кто в доме хозяин - Вы или гаджет? Иначе гаджет так и останется внешним рычагом управления для человека.

Технологии - это часть нашего мира. И если не ставить эти технологии на надуманный пъедестал, то они полезны.

Когда и как давать ребенку доступ к гаджетам?

• С рождения до года телефон или планшет для ребенка представляет наибольшую опасность. И давать ребенку планшет в этом возрасте - неоправданно и бессмысленно. И вредно. Именно в этот период жизни у ребенка развиваются эмоции и чувства. И единственный источник опыта - это взрослый. Нет контакта со взрослым - нет опыта. И лучше пять раз в сутки по 10 минут гулькать ребенку и рассказывать о ядерной физике и самолетостроении, нежели радоваться спокойствию малыша, не сводящего глаз с мультика. Напомню, что он еще в этом возрасте не видит мультик так, как его видим мы. Он видит нечто яркое и непонятное, пятна и кляксы, что угодно, но только не медвежат и говорящих паровозиков.


• С года и до трех лет максимально допустимое время, которое ребенок проводит за компьютером или планшетом - это полчаса в день. Причем в 2-3 приема по 10-15 минут. В этом возрасте для ребенка актуальной является предметно-манипулятивная деятельность, т.е. хватание, ощупывание, бросание предметов, стучание ими и попытки открыть своими руками вооон тот шкафчик. Именно действия с предметами в этом возрасте развивают мозг ребенка. Не фигурально, это не оборот речи. В прямом смысле слова развивают - ребенок стучит пластиковым молоточком по дивану, и в его мозгу при этом происходит рост клеток. Возможно, маме проще дать планшет с игрой, нежели слушать пятый час подряд стук молоточка или грохот понравившейся ребенку кастрюльки - но тишина того не стоит. Поверьте.


• С трех до шести лет ребенок начинает осваивать такую штуку, как контроль. До этого все было просто, его контролировала мама. Давай умоемся, давай покушаем, давай оденем эту курточку... А теперь у него есть несколько лет для того, чтобы научиться управлять собой - чтобы к первому классу быть в состоянии тихо сидеть на уроке, писать буквы, а не рыдать в тетрадь, уметь одеть спортивную форму на физкультуру, уметь слушать учителя. Поэтому гаджеты не должны мешать развитию контроля, оны должны способствовать его развитию. Планшет или смартфон могут помочь развить внимание, память, волевые качества. Но только помочь - потому что основным видом деятельности для ребенка в этом возрасте является социально-ролевая игра - игра со сверстниками по правилам. Ключевое здесь - это правила. Именно правила помогают ребенку развивать волевые качества и постепенно смещать контроль извне вовнуть себя. Поэтому планшет не несет вреда, если это час-полтора игр или мультиков в день, при условии, что ребенок общается со сверстниками, играет с ними в собственноручно придуманные игры и спорит о том, жульничал он или нет. Ну, и конечно, соблюдает правила - например, следит за временем игры, заканчивает игру без напоминания и так далее.


• С шести до 12 лет у ребенка появляется новая деятельность, которая далее его развивает - учебная. Это на этом этапе ведущая для него деятельность. Он учится, познает мир, получает новые знания, умения и навыки. Однако ведущая деятельность - не значит единственная. Он - ребенк, а значит, имеет право на игру. На любую игру, будь то догонялки, футбол или же головоломка на планшете. Но время компьютерных развлечений не должно превышать учебного времени.


• И в любом возрасте следует помнить, что длительное напряжение глаз, спины, шеи и однообразные движения пальцев - крайне вредны. Даже если Ваш возраст сильно перевалил за детский, это не повод вредить своему здоровью. Поэтому обязательны перерывы и двигательная активность. А заодно пусть это станет хорошим примером для ребенка, который лучше любых слов убедит его делать такие перерывы
• Українських дітей заманюють у смертельну гру в соцмережах

• 
  
• Київські школярі в черговий раз опинилися на межі смертельної загрози
• Як стало відомо, у підлітковому середовищі почала набирати популярність нова небезпечна гра в соцмережах.
• Вона прийшла на зміну “Синьому киту” і отримала назву “Червона сова”. Нова гра була створена за аналогією з сумно відомою старою, відрізняються лише деталі.
  
  
  Зокрема, діти не повинні спати по кілька днів і при цьому виконувати завдання куратора.
  Відзначимо, що столична поліція вже порушила кримінальну справу по одному з фактів втягнення київської школярки в гру.
  Так, 30 листопада, 14-річна школярка Лера вийшла з дому на вул. Світлицького на Виноградарі і пішла нібито на заняття з англійської мови, але додому не повернулася. Її мама Галина Першко пізніше заявила, що знайомі бачили її дочку в Умані.
  «Лера ніколи раніше не тікала з дому і завжди була зразковою дитиною», – каже мама.
  Пізніше дівчинку таки знайшли знайомі в Умані. Вони запевняють, що вона була у відчуженому стані, з порізами на руках, повністю розібраним на деталі телефоном і інструкцією в кишені для подальших дій. Вона не розуміла, чому її шукають.
  За словами Галини Першко, на даний момент з’ясовується, хто і навіщо змусив дівчинку поїхати в Умань. У той же час знайомі дівчинки розповіли: поліція підозрює, що причиною всьому стала гра «Червона сова».
  Відзначимо, що на YouTube буквально на цьому тижні з’явилося відразу кілька роликів, присвячених грі «Червона сова». Також, в офіційно забороненій в Україні соцмережі «ВКонтакте» існує сім груп, їх періодично блокують, але вони з’являються знову. Щоб потрапити в групу, потрібно дати заявку.
  Інформацію про майбутніх жертв автори гри збирають через друзів, однокласників і в соціальних мережах. Розповісти якомога більше подробиць про друзів і однокласників, а також їх рідних – одне з перших завдань в таких групах.
  
  Як вже повідомляла Politeka, у Кривому Розі розгорівся скандал через дитину-хулігана, який тримає у страху школу.
  Також, у Києві намагалися викрасти школярів прямо під школою.
• Батьківські збори: три історії з Нідерландів

Школи в Нідерландах ніби створені для соціопатів. Батьки тут майже ніколи не збираються разом. А вчителі можуть викликати їх до себе, коли треба обговорити настрій дитини. Максимум на 15 хвилин.

Міжнародна школа Гааги

Загальні батьківські збори провели за день до початку занять — 23 серпня. Директор представив усіх викладачів: від молодших до старших класів. На екрані показували слайд-шоу з інформацією про навчальний заклад. На цьому все.

Протягом року всі питання вирішували дистанційно. Ментор класу міс Сміт надіслала мені три листи. У першому просто вказала свої контакти. У другому сповістила, що моя донька запізнилася до школи. У третьому повідомила, що йде з посади, і наступного року в класу буде новий ментор.

Наступні батьківські збори скликали аж через рік, щоб представити нового класного керівника. Вона виявилася фанаткою Гаррі Поттера і тут же розділила клас на чотири «магічні факультети». Також на цій зустрічі нам розповіли про особливості підліткового віку та безпеку школярів.

Батьки між собою майже не спілкуються, тільки коли діти ходять один до одного на дні народження. У нашій школі є щось на зразок батьківського комітету. Там мами влаштовують чаювання і обговорюють усіляке волонтерство. Також допомагають менторам, коли діти їздять на екскурсії.

Загальноосвітня школа міста Амерсфорт

Усіх батьків разом ніколи не збирають. Інколи викликають індивідуально маму чи тата, щоб поговорити про справи дитини. Зазвичай на це вистачає 15 хвилин.

Ви завжди можете поспілкуватися з учителем перед заняттями. Зокрема про те, як дитина почувається — у моральному сенсі. Цьому в Нідерландах приділяють дуже багато уваги. Обговорюють, як дитина налаштована на навчання, чи подобається їй у школі, чи цікаво. Мені, наприклад, часто казали, що донька буває незконцентрованою і відволікає інших.

Усіх батьків скликали до школи лише перед іспитами у 7-му і 8-му класах. Пояснили, як будуть проходити екзамени і як краще підготувати дитину. Однак це не заважає батькам однокласників спілкуватися між собою, коли вони забирають дітей зі школи або обговорюють спільні поїздки в музеї чи зоопарки. Звична практика — мати номери телефонів усіх батьків класу.

Наприкінці навчального року вчителі питають у батьків, хто хоче допомогти класу, наприклад, помити парти, стільці чи іграшки. Хто може — той приходить, нікого не змушують. Це все, звичайно, з печивом, тортиками і під музику.

До речі, гроші на подарунки вчителям ніхто не збирає, адже їх не прийнято дарувати. Максимум, що вважається доречним і пристойним — купити тортик для всіх вчителів з якоїсь нагоди. Не більше.

Коледж міста Гронінген

Батьківські збори бувають раз на рік, перед початком навчання. Це зустріч-знайомство: кожен представляється, розказує, чий він тато чи мама. Вчитель, у свою чергу, розповідає про програму на цей рік, екскурсії та спортивні дні. Також роздає паролі для системи онлайн-контролю за оцінками дітей. Такі збори тривають максимум 25-30 хвилин.

Надалі вчителі з батьками майже не спілкуються. У цьому немає жодної необхідності. Усі нагальні питання викладачі вирішують безпосередньо з учнями. Паперових щоденників немає. Батьки можуть побачити розклад і оцінки в особистому кабінеті на сайті школи. Отож і говорити про успішність додатково немає потреби. Батьки все бачать онлайн.

І звичайно немає жодних розмов на кшталт «здаємо гроші на штори для кабінету» чи «на зошити». У школі видають все безкоштовно, навіть ручки. Також батькам не треба гуртуватися, щоб вітати вчителя зі святами. Якщо у викладача день народження, то він сам принесе до коледжу торт, щоб почастувати дітей.

Батьків можуть викликати до школи. Але для цього має бути дуже поважна причина. Скажімо, погана поведінка дитини.

Это письмо родителям учеников написал директор Сингапурской школы. Но как же хочется, чтобы его прочитали все родители  во всех школах в мире.

«Дорогие родители. У ваших детей скоро начнутся экзамены. Знаю, что вы все очень сильно беспокоитесь, чтобы они сдали их хорошо.

Но, пожалуйста, помните: среди учеников на этом экзамене будет художник, которому нет нужды понимать математику.

Будет предприниматель, для которого не так важна история или английская литература.

Музыкант, которому не понадобится химия.

Спортсмен, для которого физкультура важнее физики.

Здорово, если ваш ребенок получит хорошие оценки.

Но, пожалуйста, не лишайте их уверенности в себе и достоинства, если этого не произойдет.

Скажите им, что это нормально, что это просто экзамен.

Они созданы для куда более значительных вещей в жизни.

Скажите им, что какими бы не были их оценки, вы любите их и не будете их судить.

Пожалуйста, сделайте это – и просто наблюдайте, как затем они будут завоевывать мир.

Один экзамен или плохая отметка не отберет у них мечты и талант.

И, пожалуйста, не считайте докторов и инженеров единственными счастливыми людьми на планете.

С наилучшими пожеланиями, директор школы»